Хатня ікона

Вплив стилю бароко на хатню ікону України

Український народний іконопис, окрім чітко визначеної іконографічної основи, пов’язаної з національними традиціями, демонструє елементи барокової образності. Українське бароко як явище культури сформувалося в Україні наприкінці XVI століття – в архітектурі, впродовж XVII століття – у малярстві й проіснувало щонайменше до I-ої половині XIX століття. Розквіт стилю бароко співпав із періодом національно-визвольної боротьби українського народу із шляхетсько-магнатською Річчю Посполитою. Це був час підйому української нації, натхненної успіхами національно-визвольної війни, час формування козацтва та посилення зв’язків із Західною Європою. Стиль бароко був сприйнятий українським народом, адже виражав пафос звитяги. Він сформувався саме на народній основі, а вже згодом став аристократичним стилем [1, с. 53].

Виняткову роль як зразок для народних іконописців зіграла гравюра. У Києво-Печерській лаврській друкарні в кінці XVIII століття працювали такі видатні майстри барокової гравюри, як Олексій і Леонтій Тарасевичі, чиї твори були відомі всюди в Україні. З лаврською друкарнею конкурувала чернігівська друкарня Троїцько-Ільїнського монастиря [2, с. 144]. У дослідженні Оксани Шпак стверджується, що одночасно із професійною гравюрою розвивалася і народна [3]. Народні майстри творчо переосмислювали елементи барокового мистецтва, в результаті чого сформувався самобутній напрям народного іконопису.

Для народних ікон у стилі бароко характерним є символіко-алегоричне трактування сюжету, певна міфологізація окремих ідей та деталей побуту, фольклорні елементи, а також емоційність та тривожне переживання дійсності [4, c. 26]. Сюжети у барокових іконах трактуються у контексті філософсько-асоціативних узагальнень без буквального тлумачення

За словами мистецтвознавця Любові Попової, стиль бароко вплинув на такі аспекти народної ікони:

  • іконографію;
  • зміст образів;
  • художні прийоми [2, с. 146].

Але цей вплив був неоднаковим за інтенсивністю. В іконах, де багато спільного з народним декоративним розписом, відчувається лише іконографічні запозичення, в іконах, написаних майстерними художниками, помітним є вплив барокової традиції на образну систему, а також на мову форм [2, с. 146]. Нами простежено кілька рівнів барокового впливу на українську народну хатню ікону:

1. Прийоми бароко в іконографії хатньої ікони:

  • відголоски барокової драми помітні в сюжеті «Марія Магдалина, яка кається», але за відсутності трагізму, характерного для західноєвропейського живопису [2, с. 152];
  • підкреслення мужності, краси, грації, витонченості (іл. 1);
  • наявність елементів містицизму;
  • велично-урочистий пафос (в іконах «Богородиця Печерська» (іл. 2), «Коронування Богородиці» (іл. 3)).
Ікона тридільна: «Свята Параскева» (I); «Недріманне око» (II); «Іоан Воїн» (III).
Іл. 1. Ікона тридільна: «Свята Параскева» (I); «Недріманне око» (II); «Іоан Воїн» (III).
Дерево, олія. Розмір 32,9×75,4 см.
ХІХ ст. Походження невідоме.
Український центр народної культури «Музей Івана Гончара» (інв. КН-2976).
Ікона, «Богородиця Печерська».
Іл. 2. Ікона, «Богородиця Печерська».
Дерево, олія. Розмір 28×40 см.
XIX ст. Київське Полісся.
Приватна колекція «Українського професійного банку».
Ікона, «Коронування Богородиці».
Іл. 3. Ікона, «Коронування Богородиці».
Дерево, олія. Розмір 29,5×39,5 см.
XIX ст. Київське Полісся.
Приватна колекція «Українського професійного банку».

2. Вплив бароко на зміст образів хатньої ікони:

  • поєднання умовних і реальних рис (фольклорний реалізм);
  • риси обличчя святих – округлі, з темними бровами і невеликими вустами (цей іконографічний тип відповідає українським народним уявленням про жіночу красу) (іл. 1, 4);
  • в персонажах ікон – яскраво виражені індивідуальні риси;
  • динамічний та напружений рух (іл. 3, 5);
  • прояв емоційності;
  • яскраво виражена міміка (іл. 5);
  • святі одягнуті у народний одяг з багатим драпіруванням, дорогоцінним камінням, яке сяє на атласних платтях і на витончених коронах (іл. 1).
Ікона тридільна: «Святий Юрій Змієборець» (I); «Богородиця з дитям» (II); «Святий Миколай» (III).
Іл. 4. Ікона тридільна: «Святий Юрій Змієборець» (I); «Богородиця з дитям» (II); «Святий Миколай» (III).
Полотно, олія. Розмір 70,5×112,5 см; 62,5×104,6 см.
ХІХ ст. Київська обл., м. Сквира.
Український центр народної культури «Музей Івана Гончара» (інв. КН-4725).
Ікона тридільна: «Святий Юрій Змієборець» (I); «Богородиця з дитям» (II); «Святий Миколай» (III).
Іл. 5. Ікона тридільна: «Святий Юрій Змієборець» (I); «Богородиця з дитям» (II); «Святий Миколай» (III).
Дерево, олія. Розмір 62,3×112,3 см.
І пол. ХІХ ст. Київська обл., м. Сквира.
Український центр народної культури «Музей Івана Гончара» (інв. КН-4771).

3. Художні прийоми бароко в хатній іконі:

  • кулісність композиції та ілюзорність (тло вирішене як декорація: умовність зображення архітектурних деталей на умовному тлі ікони) (іл. 6, 7, 1);
  • драматизм барокового образу відтворено через світло-тіньовий контраст (іл. 7);
  • декоративність (іл. 8);
  • принцип барокового портрета, що полягає вже не в площинному трактуванні образу, а в об’ємному моделюванні (іл. 8).
Ікона тридільна: «Святий Іоан Предтеча»(I); «Недріманне око» (II); «Святий Ілля» (III).
Іл. 6. Ікона тридільна: «Святий Іоан Предтеча»(I); «Недріманне око» (II); «Святий Ілля» (III).
Дерево, олія. Розмір 52,6×100,3 см; 43×90,7 см. Дошка з двох частин.
І пол. ХІХ ст. Походження невідоме.
Український центр народної культури «Музей Івана Гончара» (інв. КН-4722).
Ікона, «Святий Устиніан».
Іл. 7. Ікона, «Святий Устиніан».
Дерево, олія. Розмір 42×36 см.
XIX ст. Ченігівське Полісся.
Приватна колекція.
Ікона, «Свята Параскева».
Іл. 8. Ікона, «Свята Параскева».
Дерево, олія. Розмір 28 х 37,5 см.
XIX ст. Черкащина.
Приватна колекція «Українського професійного банку».

Розуміння реального і зображуваного простору в епоху українського бароко:

  • Духовне чи матеріальне, предметне чи емоційне середовище стає головним героєм на картинній площині [4, с. 25];
  • Не людина відіграє основну роль в композиції картини, а простір, що оточує людину;
  • Простір має власну «міміку», виражену різними переходами, проривами та контрастами [4, с. 25];
  • Площина полотна, дошки, паперу, стінки, стелі тощо зазвичай губиться , втрачає своє площинне значення (реально або ілюзорно);
  • Зображення звільняється від площини [4, с. 27];
  • Пишний архітектурний декор, складні графічні облямування, безліч побічних деталей, знаків, атрибутів, символів створюють особливу метафору простору [4, с. 27];
  • Зображення мають емблематичний характер, особливу декоративно-ритмічну побудову [4, с. 27] та розміщуються у просторі за овальною композиційною схемою.

Отже, на основі згаданих форм впливу стилю бароко на різні аспекти хатньої ікони, можемо зробити такі висновки:

  • барокові елементи потрапили до народного іконопису певною мірою через професійну гравюру;
  • стан піднесення нації у період національно-визвольної війни сприяв поширенню стилю бароко саме в народних масах;
  • стиль бароко вплинув на різні аспекти хатньої ікони, в результаті чого сформувалася нова художня структура народної ікони;
  • народний майстер поєднував бароковий образ і національні риси, в результаті чого виник бароковий образ, опоетизований в дусі фольклору;
  • ікономаляр змальовував персонажів ікон у національному одязі, намагаючись передати розкішність, святковість вбрання;
  • зображення навколишнього середовища майстри трактували умовно, що притаманне мистецтву театру з його бутафорними декораціями;
  • хатні ікони вирізнялися декоративністю та контрастністю, а також об’ємністю та певним драматизмом у зображенні образів.

Література

  1. Свєнціцька В.І. Крізь віки / Віра Свєнціцька. – 1989. – Випуск 23. – С. 478-491.
  2. Попова Л.М. Народная иконопись Украины XIX века: дис. кандидата искусствоведческих наук: 07.00. 12 «История искусства» / Любовь Михайловна Попова. – Ленинград, 1985. – 194 с.
  3. Шпак О. Українська народна гравюра XVII – XIX століть / Оксана Шпак. – Львів: ВФ Афіша, 2006. – 224 с.
  4. Найден О. Українське бароко. Загальні риси. Специфіка історичного функціонування / Олександр Найден // Мистецтвознавство України. – 2001. – Вип. другий. – С. 25-33.
система коментарів працює на Disqus