Хатня ікона

Художні та композиційні особливості хатніх ікон різних регіонів України

Українська хатня ікона – складне художнє явище, що вирізняється оригінальною образною мовою і лаконічною формою художнього вираження. Особливістю хатньої ікони є площинність форм, гіперболізація та деформація пропорцій постатей і ликів святих, експресивність образів, схематичність, асиметричність і лаконічність композиції.

Майже для всіх хатніх ікон характерною ознакою є площинно-декоративне трактування іконографічної схеми, певна стилізація, яка тяжіє до знаковості образів. Аналіз художніх особливостей хатніх ікон дає змогу простежити основні стилістичні ознаки ікон окремих регіонів України.

Народним іконописцям Карпат і Прикарпаття притаманне використання таких засобів художнього вираження: плоскісне моделювання форми; лінійне опрацювання площини; монументальність постатей святих; вертикальна видовженість фігур святих. Творчо осмислюючи канони іконографії, малярі підкреслювали основне, найбільш суттєве. У побудові твору народні іконописці застосовували такі прийоми: переважно асиметричне компонування фігур і архітектури на площині; принципи дзеркальної симетрії; зіставлення різних сюжетів (ця традиція, ймовірно, запозичена з дереворитів [1, с. 113]); різні за сюжетом композиції розділені лінією навпіл і представлені на різному тлі або розділені лінією на чотири частини за віконним принципом [1, с. 114] (іл. 1); деякі ікони закомпоновані в обрамлення аркоподібної форми з колонами з боків (напевно, це вплив осередку ікономалярства, який існував у Північній Чехії [2, с. 124]). Нерідко головний сюжет ікономалярі доповнювали другорядним, використовуючи окремі фрагменти [1, с. 114-115].

Ікона дводільна, «Богородиця Одигітрія» (I), «Коронування Богородиці» (II). Скло, олія. Розмір 70 х 44 см. Кін. XIX ст. Західна Україна (Галичина). Приватна колекція.
Іл. 1. Ікона дводільна, «Богородиця Одигітрія» (I), «Коронування Богородиці» (II).
Скло, олія. Розмір 70 х 44 см.
Кін. XIX ст. Західна Україна (Галичина).
Приватна колекція.

Хатнім іконам Західного Поділля і Покуття притаманні такі стилістичні особливості: постаті зображені зі зміною пропорцій, з великими головами, широкими обличчями, часто короткими кінцівками рук і ніг (іл. 2); риси обличчя і постаті святих обведені чорним контуром (така ікона за художньою виразністю нагадує дереворіз або гобелен); лики святих білі з яскравими рум’янцями. Композиція – спрощена, перспектива – відсутня, малюнок – графічний.

Ікона п’ятидільна: «Святий Миколай» (I); «Благовіщення» (II); «Коронування Богородиці» (III); «Моління Христа про чашу» (IV); «Свята Варвара» (V). Полотно, олія. Розмір 62,3×180 см. Кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Поділля. Український центр народної культури «Музей Івана Гончара» (інв. КН-4520).
Іл. 2. Ікона п’ятидільна: «Святий Миколай» (I); «Благовіщення» (II); «Коронування Богородиці» (III); «Моління Христа про чашу» (IV); «Свята Варвара» (V).
Полотно, олія. Розмір 62,3×180 см.
Кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Поділля.
Український центр народної культури «Музей Івана Гончара» (інв. КН-4520).

Хатні ікони Східного Поділля вирізняються такими стилістичними особливостями: пропорції тіл трактуються вільно; постаті святих монументальні за характером; зображення святих сягає доколінного зрізу у фронтальному розвороті фігури (іл. 3).

Ікона тридільна: «Розп’яття з пристоячими Богородицею та Іоаном Богословом» (II); «Святий Стефан» (I); «Свята Варвара» (III). Полотно, олія. Розмір 63,5×144,6 см. І пол. ХІХ ст. Східне Поділля. Український центр народної культури «Музей Івана Гончара» (інв. КН-4769).
Іл. 3. Ікона тридільна: «Розп’яття з пристоячими Богородицею та Іоаном Богословом» (II); «Святий Стефан» (I); «Свята Варвара» (III).
Полотно, олія. Розмір 63,5×144,6 см.
І пол. ХІХ ст. Східне Поділля.
Український центр народної культури «Музей Івана Гончара» (інв. КН-4769).

Хатні ікони Буковини вирізняються своєрідним трактуванням хреста в іконах «Воздвиження Чесного Хреста» та «Розп’яття». Хрест у буковинських іконах є композиційним центром сюжету і зазвичай декорований квітами (іл. 4). Буковинські ікони також вирізняються трактуванням складок одягу за допомогою вертикальних ліній. Щодо композиційного вирішення буковинських ікон, то їх можна порівняти з гуцульсько-покутськими, зокрема за такими характеристиками: лінійним розграфленням площини; одночасним зображенням на одній площині кількох, не пов’язаних іконографічно, образів і сюжетів, інколи розмежованих рамкою; один із сюжетів у іконі зазвичай домінує над іншими, значно дрібнішими [1, с. 115] (іл. 5).

Ікона, «Розп’яття, Воздвиження Хреста Господнього». Скло, олія. Розмір 43 х 33 см. Поч. XX ст. Західна Україна (Буковина). Приватна колекція.
Іл. 4. Ікона, «Розп’яття, Воздвиження Хреста Господнього».
Скло, олія. Розмір 43 х 33 см.
Поч. XX ст. Західна Україна (Буковина).
Приватна колекція.

Ікона тридільна: «Воздвиження Чесного хреста»(І), «Богородиця з дитям» (ІІ), «Святий Миколай» – вгорі, внизу – «Святий Юрій Змієборець», (ІІІ) «Розп’яття з пристоячими» (IV). Дерево, олія. Розмір 49 х 89,7 см; рама – 57 х 97,5 см. Кін. ХІХ ст. Буковина. Український центр народної культури «Музей Івана Гончара» (інв. КН-14550).
Іл. 5. Ікона тридільна: «Воздвиження Чесного хреста»(І), «Богородиця з дитям» (ІІ), «Святий Миколай» – вгорі, внизу – «Святий Юрій Змієборець», (ІІІ) «Розп’яття з пристоячими» (IV).
Дерево, олія. Розмір 49 х 89,7 см; рама – 57 х 97,5 см.
Кін. ХІХ ст. Буковина.
Український центр народної культури «Музей Івана Гончара» (інв. КН-14550).

Хатні ікони Київського Полісся прикметні площинним трактуванням форми та застосуванням графічної лінії (темним контуром обведені постаті й риси обличчя). Постаті, одяг та лики святих певною мірою деформовані й спрощені, обличчя святих слабо модельовані (іл. 6). Композиція спрощена, відсутні перспектива, об’єм.

Ікона, «Богородиця з дитям». Дерево, олія. Розмір 29×39 см. XIX ст. Київське Полісся. Приватна колекція «Українського професійного банку».
Іл. 6. Ікона, «Богородиця з дитям».
Дерево, олія. Розмір 29×39 см.
XIX ст. Київське Полісся.
Приватна колекція «Українського професійного банку».

Хатні ікони Чернігівського Полісся (Сіверщини) позначені такими стилістичними ознаками: постаті святих модельовані конструктивно-лінійно, певною мірою деформовані; трактування форми – площинне, присутні графічні лінії (іл. 7). На хатніх іконах Сіверщини обличчя і руки святих змодельовані об’ємно, натомість одяг лише графічно окреслено. Характерною художньою особливістю є великі за розмірами руки святих. Постаті зазвичай закомпоновано в обрамлення аркоподібної форми, контури якої декоровані різнобарвними крапочками. Ці крапочки, якими заповнено тло, надають іконі певної декоративності і сприймаються так, ніби на ікону одягнули імітовану церковну оправу – ризу. Композиція ікон Чернігівського Полісся спрощена, відсутні деталізація, багатофігурність, пейзаж [3, с. 19], а також перспектива та об’єм.

Ікона, «Святий Миколай». Дерево, олія. Розмір 27 х 38,5 см. XIX ст. Чернігівське Полісся. Приватна колекція «Українського професійного банку».
Іл. 7. Ікона, «Святий Миколай».
Дерево, олія. Розмір 27 х 38,5 см.
XIX ст. Чернігівське Полісся.
Приватна колекція «Українського професійного банку».

Ікони Подніпров’я (Черкащини) подібні до ікон Київського Полісся, меншою мірою – до ікон Чернігівського Полісся. Їх вирізняють: дитячі вирази облич, притаманні наївній іконі; постаті святих модельовані умовно, з певною деформацією; німби й одяг святих на багатьох іконах облямовані білими крапочками (як і на іконах Київського Полісся); одяг святих декорований бароковими «завитками» (такі «завитки» характерні для декорування тла ікон Чернігівського Полісся) або умовними квіточками, які малювали на тлі ікон Київського Полісся.

Композиція ікон Подніпров’я (Черкащини) певною мірою спрощена. Зображення святих змальовано графічно, набір зображальних засобів мінімальний. Як і в багатьох хатніх іконах інших регіонів України, тут відсутні перспектива та світлотінь (іл. 8). Залежно від сюжету ікони композиція наповнювалася елементами пейзажу, архітектури, побутових деталей (ужиткові речі, птахи, домашні тварини (воли, вівці). Зустрічаються ікони, де кілька сюжетів на одній площині розділені декоративними смугами на окремі композиційні частини.

Ікона, «Святий Юрій Змієборець». Дерево, олія. Розмір 25,5 х 20,7 см. XIX ст. Подніпров’я (Черкащина). Приватна колекція.
Іл. 8. Ікона, «Святий Юрій Змієборець».
Дерево, олія. Розмір 25,5 х 20,7 см.
XIX ст. Подніпров’я (Черкащина).
Приватна колекція.

Для ікон Подніпров’я (Полтавщини, Кіровоградщини) та Слобожанщини характерними є такі стилістичні особливості: обличчя святих змодельоване зі світлотіньовим опрацюванням, помітне намагання малярів відтворити об’єм; зображення святих переважно поясне або на повний зріст; постаті присадкуваті, на деяких іконах – великі голови, не пропорційні розмірам тіла (іл. 9).

Ікона, «Богородиця Покрова». Дерево, олія. Розмір 17 х 13,5 см. XIX ст. Слобожанщина. Приватна колекція.
Іл. 9. Ікона, «Богородиця Покрова».
Дерево, олія. Розмір 17 х 13,5 см.
XIX ст. Слобожанщина.
Приватна колекція.

Характерною ознакою цих ікон є виразні великі очі святих. Доктор мистецтвознавства Олександр Найден зауважує, що такі очі, точніше такий погляд, нагадує погляди з іконних першоджерел – єгипетської посмертної машкари та коптського (фаюмського) посмертного портрета [4, с. 133].

Для хатніх ікон Подніпров’я, зокрема Кіровоградщини, характерним є зображення жіночого обличчя округлої форми (іл. 10).

Ікона, «Богородиця Одигітрія». Дерево, олія. Розмір 29 х 23 см. XIX ст. Подніпров’я (Кіровоградщина). Приватна колекція.
Іл. 10. Ікона, «Богородиця Одигітрія».
Дерево, олія. Розмір 29 х 23 см.
XIX ст. Подніпров’я (Кіровоградщина).
Приватна колекція.

Ікони Подніпров’я та Слобожанщини – напівпрофесійні. В композиції є світлотінь і намагання досягнути повітряної перспективи (іл. 11). Трапляються ікони, в яких різні сюжети поєднані в одній іконі.

Ікона, «Христос Вседержитель». Дерево, олія. Розмір 25 х 19 см. XIX ст. Слобожанщина. Приватна колекція.
Іл. 11. Ікона, «Христос Вседержитель».
Дерево, олія. Розмір 25 х 19 см.
XIX ст. Слобожанщина.
Приватна колекція.

Хатні ікони Слобожанщини вирізняються об’ємним моделюванням облич і постатей святих, їх ликам притаманний м’який, лагідний погляд та виразні очі. Образи святих написані напівпрофесійно. Композиція проста, виконана з дотриманням канонів. Відчувається вплив російської ікони.

Досліджуючи українську хатню ікону, зауважуємо, що народний іконописець має інтуїтивне відчуття композиції, адже застосовує вдалі прийоми, щоб урівноважити зображення на площині. Можна визначити такі види композиції в народній хатній іконі:

  1. Асиметрична (постаті святих розміщені вільно на площині ікони, причому є тенденція до щільного заповнення всієї композиції, використовуються декоративні елементи);
  2. Дзеркально-симетрична (притаманна іконографії «Богородиця Печерська» (іл. 12), «Богородиця Покрова» (іл. 9), «Новозавітна Трійця» (іл. 13), «Коронування Богородиці» (іл. 14), «Воздвиження Хреста Господнього» (іл. 5), «Розп’яття з пристоячими» (іл. 5) тощо), де навколо центру композиції симетрично з обох боків розміщено інші елементи;
  3. Фризова композиція або композиція у медальйонах (сюжети або постаті святих розміщені в ряд – тематично або довільно; такий принцип побудови композиції був характерний для ікон Східного Поділля) (іл. 15);
  4. «Віконна» (сюжети або постаті святих розмежовуються лінійним поділом або рамою; така композиція характерна для ікон Буковини) (іл. 1);
  5. Деталі підпорядковуються домінуючому сюжету (збільшення за розмірами одного з елементів композиції або навпаки: між великими елементами розміщуються менші, які також по-своєму домінують);
  6. Ікона поділяється на рівнозначні частини (в кожній із частин фігурує окрема, довільно обрана тема; між поділом на частини, в центрі композиції, може бути домінантний елемент, який і слугує умовною межею окремих сюжетів; інший варіант, коли один сюжет поділено на рівні частини, як, наприклад, в іконі "Притча про багача та бідного Лазаря) (іл. 2, 5, 15).
Ікона, «Богородиця Печерська». Дерево, олія. Розмір 29,5 х 40 см. XIX ст. Київське Полісся. Приватна колекція «Українського професійного банку».
Іл. 12. Ікона, «Богородиця Печерська».
Дерево, олія. Розмір 29,5 х 40 см.
XIX ст. Київське Полісся.
Приватна колекція «Українського професійного банку».
Ікона, «Новозавітна Трійця». Дерево, олія. Розмір 30 х 40 см. XIX ст. Чернігівське Полісся. Приватна колекція «Українського професійного банку».
Іл. 13. Ікона, «Новозавітна Трійця».
Дерево, олія. Розмір 30 х 40 см. XIX ст.
Чернігівське Полісся.
Приватна колекція «Українського професійного банку».

Ікона, «Коронування Богородиці».Дерево, олія. Розмір 29,5 х 39,5 см.XIX ст. Київське Полісся.Приватна колекція «Українського професійного банку».
Іл. 14. Ікона, «Коронування Богородиці».
Дерево, олія. Розмір 29,5 х 39,5 см.
XIX ст. Київське Полісся.
Приватна колекція «Українського професійного банку».

Ікона чотиридільна: «Святі Варвара і Параскева» (I); «Воскресіння Христове» (II); «Коронування Богородиці» (III); «Святі Митрофан і Миколай» (IV). Полотно, олія. Розмір 60 х 156 см. ХІХ ст. Поділля. Український центр народної культури «Музей Івана Гончара» (інв. КН-4768)
Іл. 15. Ікона чотиридільна: «Святі Варвара і Параскева» (I); «Воскресіння Христове» (II); «Коронування Богородиці» (III); «Святі Митрофан і Миколай» (IV).
Полотно, олія. Розмір 60 х 156 см.
ХІХ ст. Поділля.
Український центр народної культури «Музей Івана Гончара» (інв. КН-4768)

Зазвичай, дотримуючись законів народного мистецтва, іконописець намагається заповнити зображенням усю площину ікони, не залишаючи вільного простору [5, с. 133].

Отже, досліджуючи художні особливості, характерні для народного іконопису, можемо зробити такі висновки стосовно типових ознак хатньої ікони. Вона має:

  • спрощену композицію;
  • плоскісне моделювання форми, лінійне розграфлення площини;
  • пропорції тіл певною мірою деформовані й умовні;
  • образи святих монументальні, без зайвих деталей, обличчя промодельовані невиразно;
  • святі покровителі мають етнічні риси обличчя;
  • зображення святих переважно погрудне або поясне у фронтальному розвороті;
  • різні агіографічні образи і сюжети довільно поєднані в одній іконі (переважно на видовженому форматі);
  • іконографія спрощена, підкреслюється основне.

Список літератури:

  1. Тріска О. Народна ікона на склі другої половини XVIII – XIX століття: європейський контекст: дис. кандидата мистецтвознавчих наук: 17.00.06 / Оксана Олегівна Тріска. – Львів, 2009. – 178 с.
  2. Тріска О. Центри «Західної групи» народного малярства на склі / Оксана Тріска // Мистецтвознавство. – 2008. – № 2. – С. 119 –130.
  3. Личковах В. «Крин благоуханний»: сигнатура Богородиці у декоративних елементах української народної ікони / Володимир Личковах, Олена Пономаревська // Образотворче мистецтво. – 2009. – № 3 (71). – С. 16 –19.
  4. Найден О.С. Народна ікона Середньої Наддніпрянщини в контексті селянського культурного простору / Олександр Найден. – К.: ЗАТ «Книга», 2009. – 507 с.
  5. Попова Л.М. Народная иконопись Украины XIX века: дис. кандидата искусствоведческих наук: 07.00. 12 «История искусства» / Любовь Михайловна Попова. – Ленинград, 1985. – 194 с.
система коментарів працює на Disqus