Наукові статті

Створення chora – сакрального простору храму-ікони

У статті аналізуються найважливіші аспекти створення образа-парадигми, інструментами для здійснення якого є сферична система перспективи, перформативність, внутрішньоприхована геометрія кола у сакральному просторі храму-ікони тощо. Ключові слова:

Онтологічна, теофанічна та есхатологічна парадигми ікони

У статті розглядаються релігійно-богословські та філософські виміри ікони, без розуміння яких неможливо осягнути смисл ікони як невід’ємної складової духовного життя людини. Автор намагається дати відповідь на запитання: «Які саме ідеї мають бути висвітлені в іконі, що допоможуть людині піднятися на вищий щабель свідомості, піднести людську природу до гідності Божого синівства?» Для розв’язання цього питання запропоновано виокремити три основні складові релігійно-богословської та філософської герменевтики ікони, зокрема онтологічної, теофанічної та есхатологічної.

Есхатологічна функція ікони

У статті досліджуються основні критерії есхатологічної функції ікони та визначається її значення у теофанічному житті людини. Зазначається, що, крім есхатологічної функції, ікону можна вивчати в онтологічному, літургійному та антропологічному контекстах. Розкриваються поняття «есхатологія», «здійснена есхатологія», «парусія». Відзначаються образно-символічні особливості ікони, зокрема наголошується на тому, що за допомогою сталих іконографічних канонів, певної стилізації тощо ікона виявляє есхатологічне світло святих. Окреслюються основні відмінності у художньо-образній стилістиці іконопису між Східною і Західною іконописними традиціями.