Наукові статті

Технологічні особливості написання української народної (хатньої) ікони

У тезах досліджуються три основні групи українських народних (хатніх) ікон за технологічними особливостями, зокрема розкриваються принципи написання ікон на склі, полотні, дереві, а також особливості виготовлення підризних народних (хатніх) ікон.

Художні та композиційні особливості хатніх ікон різних регіонів України

Українська хатня ікона – складне художнє явище, що вирізняється оригінальною образною мовою і лаконічною формою художнього вираження. Особливістю хатньої ікони є площинність форм, гіперболізація та деформація пропорцій постатей і ликів святих, експресивність образів, схематичність, асиметричність і лаконічність композиції.

Іконописні особливості хатніх ікон окремих регіонів України

Для народного іконопису характерним є поєднання церковного канону та фольклорних традицій. Народні ікони вирізняються насамперед довільним трактуванням канону. Наприклад, різні агіографічні образи і сюжети легко поєднуються в одній іконі (за принципом компіляції), святі покровителі мають етнічні риси обличчя, іконографія спрощена, підкреслюється лише основне в зображенні.

Іконописні осередки та основні місця збуту хатньої ікони

Канонічна храмова ікона писалася ченцями в іконописних школах при монастирях та церквах, натомість народна, що іноді є переспівом ікони церковної, малювалася селянами, які поєднували ікономалярство із землеробством або сезонним ремеслом. Через те, що народна неканонічна ікона була заборонена церквою, осередки народного ікономалярства формувалися у прилеглих до великих міст невеличких селищах. Центри народного іконопису почали з’являтися у XVII – XVIII століттях (див. таблицю 1 та карту іконописних осередків України). Майстри відомих осередків народного іконопису, ймовірно, під впливом книжкової гравюри переосмислювали іконографічні схеми, їх образи вирізнялися оповідністю сюжетів, певною спрощеністю рисунка та композиції, лінійним трактуванням постатей тощо.

Празникові ікони домашнього іконостаса як абетка духовного вдосконалення

У статті досліджуються ікони домашнього іконостаса із зображенням основних сюжетів церковних свят у контексті їх впливу на вдосконалення душі і духовне зростання віруючої людини.

Світоглядний феномен хатньої ікони

У статті розкривається феномен хатньої ікони, який має три складові: метафізичну (трансцендентальну), художню (суб’єктивну) та фізичну (об’єктивну). Ці складові мають різноаспектний вияв. Розглянуто роль архетипних схем, характерних для світогляду українського народу, їх різноманітне втілення в іконних образах. Доведено, що хатня ікона розкриває Дух певного часопростору, характер народної свідомості і допомагає у визначенні національної ідентичності.

Вплив стилю бароко на хатню ікону України

Український народний іконопис, окрім чітко визначеної іконографічної основи, пов’язаної з національними традиціями, демонструє елементи барокової образності. Українське бароко як явище культури сформувалося в Україні наприкінці XVI століття – в архітектурі, впродовж XVII століття – у малярстві й проіснувало щонайменше до I-ої половині XIX століття. Розквіт стилю бароко співпав із періодом національно-визвольної боротьби українського народу із шляхетсько-магнатською Річчю Посполитою.

Хатня ікона у віруваннях та обрядах

У статті розглядається роль хатньої ікони у віруваннях та обрядах українців. Зокрема, автор зосереджує основну увагу на принципах сакралізації простору житла селянина, на визначенні святого місця в оселі – покуті. Досліджується, які ікони святих були найбільш шанованими і яке заступництво вони мали. Автор робить висновок, що хатня ікона є важливою складовою українських народних традицій.

Трансформація української хатньої ікони

Українська хатня ікона має довгу і яскраву художньо-естетичну традицію, яка знайшла відображення і в науковій, і в художній літературі. Проте у XX столітті відбулося помітне згасання цього народного жанру. Зараз не існує жодного осередку творення народної ікони, а є лише кілька майстерень з її виготовлення. Наразі іконопис перейшов у площину професійного художнього творення. Актуальною була б спроба виявити причини знівелювання української народної культури і, зокрема, народної ікони у сучасному світі новітніх технологій та у контексті глобалізації. Зрозуміло, історичні події завжди ставлять певні перепони, але важливо не забувати, що народне мистецтво споконвіку плекає і зберігає традиції, будучи виразником духовності нації.

Апокрифи як джерело для написання сюжетів хатньої ікони

Професійні іконописці, як правило, при написанні ікон користуються різними оригіналами, зокрема такими, як Строганівський, Большаківський, Сийський, Гур’янівський та інші, в основі яких – події Святого Письма і передання святих отців церкви. Відомо, що деякі лики пишуться за життя святого, змальовуються з пам’яті вже після смерті святого або малюються зі святих, які з’явилися іконописцю у видінні. Взірцами для іконописців слугують також Лицьові святці і візантійський підручник з іконопису «Єрмінія» Діонісія із Фурни.

Походження української хатньої ікони

Традиції народної культури формувалися з глибини віків, зазнавали найрізноманітніших впливів, але їх послідовний розвиток не припинявся. Наші пращури століттями розвивали традиції роду, передавали культурну й етнічну єдність, формуючи український етногенезис. У цій статті реціпієнт порушуватиме питання щодо генези української хатньої ікони, яка відображає християнське життя української родини.

Колірна гама хатніх ікон різних регіонів України

У статті проведено порівняльний аналіз хатніх ікон різних регіонів України в аспекті особливостей колористичного вирішення. Визначено, що колірні уподобання при створені хатніх ікон залежали від регіональних особливостей: холодні стримані кольори притаманні Подніпров’ю, Поділлю та Слобожанщині; теплі кольори, переважно відтінки червоного, характерні для Київського і Чернігівського Полісся, частково для Подніпров’я (Черкащини).

Семантика орнаментальних мотивів у декоруванні українських хатніх ікон

У статті досліджуються семантичні особливості у декоруванні хатніх ікон різних регіонів України. За семантичними особливостями хатню ікону автором умовно поділено на три групи. До першої групи належать ікони Київського і Чернігівського Полісся, Подніпров’я, Слобожанщини, написані переважно на дошках. До другої групи належать хатні ікони Поділля, написані переважно на полотні видовженого формату. Третя група хатніх ікон – ікони Західної України.

Образ-ікона української хати

У статті порушуються питання поняття і місткість терміна «образ». Чому саме «образами» селяни називали хатні ікони? Чи можемо ми припустити взаємозв’язок із цим терміном у богослов’ї християнства та трактуванням його в античності? Спробуємо визначити появу поняття «образи» у контексті української свідомості на прикладі хатніх ікон, порушити питання, в чому полягає відмінність термінів «образ» та «зображення»; як ця відмінність впливає на сприйняття ікони.

Українська хатня ікона XVIII-XX ст.: як наукове дослідження

У статті розглядається українська хатня ікона кінця XVIII–XX ст. як наукова проблема, котра потребує негайного вирішення. Актуальність теми дослідження зумовлена назрілою необхідністю сучасної науки звернутися до витоків і розвитку народного мистецтва, з яким пов’язане духовне життя нашого народу.