ТЕМПОРАЛЬНІСТЬ І СТРУКТУРА РИТМІКИ У КОМПОЗИЦІЙНІЙ СИСТЕМІ ІКОНИ

У статті проаналізовано основні види темпоральності в іконопису візантійської традиції на основі модусів часу, які розглядаються в богослов’ї східної традиції християнства у вченні ісихастської антропології. Охарактеризовано особливості основних модусів часу, які визначаються етапами духовного сходження. З’ясовано, які види темпоральності в іконопису візантійської традиції є домінантними. Окреслено основні ритми, які транслюються у композиційній системі ікони залежно від модусів часу, котрі є домінуючими у канонічній іконі візантійської традиції. Автор доходить висновку, що у композиційній структурі ікони превалює система комбінованого ритму, яка складається з п’яти його видів.

13 Серпня 2018

Структурно-просторова схема Дерева Життя у топографічній іконічності міста-храму-ікони-людини

У статті виявлено закономірності між просторовою структурою міста-храму-ікони та аналогічним структурним принципом, який, у контексті ісихастської антропології, діє у топографії душі людини. Розроблено і запропоновано просторову структуру-схему Дерева Життя – універсального символу, який міститься у топографічній іконічності на рівні і міста, і храму, і ікони, і людини.

Спростування сталих стереотипів щодо принципів створення художньої мови в іконопису візантійської традиції

У запропонованому дослідженні зроблено спробу спростувати певні стереотипи щодо принципів створення художньої мови в іконопису візантійської традиції.

КОМПОЗИЦІЙНА СТРУКТУРА ІКОНИ ЯК ФОРМОТВОРЧИЙ ПРИНЦИП ВНУТРІШНЬОГО ОБЛАШТУВАННЯ ХРАМУ (НА ПРИКЛАДІ ІКОНИ «ВСЕВИДЯЧЕ ОКО»)

У науковій праці порушено тему взаємозв’язків між іконографічно-композиційною схемою ікони (на прикладі ікони «Всевидяче Око») та сакральним простором візантійських і давньоруських храмів. Зазначено, що ікона «Всевидяче Око» є двовимірною моделлю внутрішнього конструкта храму і базується на «символічній кодифікації». Визначено, що сюжетний зміст цієї ікони суголосний іконографічним програмам декорацій храмів візантійського ареалу. Значну увагу приділено символіко-образній структурі ікони, яка має певну схожість з іконами софійної тематики, а також висунуто гіпотезу щодо її ґенези і побутування. Окреслено, що іконографічна структура ікони будується із врахуванням принципу хорографії, суть якого полягає у зображенні «танцюючого простору» візантійських і давньоруських храмів.

Основні художньо-композиційні принципи візантійського іконопису та методи їх застосування на практиці

У статті окреслено основні художньо-композиційні принципи візантійського іконопису, що формують перформативний простір в іконографічній композиції.

Основні художні методи створення просторової складової ікони

У статті порушується проблема створення іконографічної композиції з урахуванням категорій часу і простору, акцентується увага на просторовому аспекті ікони. Це питання актуальне з огляду на те, що, згідно з догматичним православним ученням, Христос і святі незримо перебувають під час таїнства Божественної Євхаристії. Отже, щоб досягти цього ефекту, іконописні образи мають «рухатися» назустріч споглядальникові, входити у його часопростір, таким чином з’єднуючись із ним.

ФУНКЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ХАТНЬОЇ ІКОНИ У СТВОРЕННІ ІКОНІЧНОГО ОБРАЗУ СЕЛЯНСЬКОГО ЖИТЛА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ (ДОСВІД ІЄРОТОПІЧНОГО МЕТОДУ ДОСЛІДЖЕННЯ)

У статті розкривається роль української домашньої (народної) ікони у створенні образності селянського житла за допомогою методології ієротопії. Метою статті є спроба реконструювати образ-парадигму сакрального простору українського сілянського житла кінця XVIII – початку XX століття.

Трансформація української хатньої ікони

Українська хатня ікона має довгу і яскраву художньо-естетичну традицію, яка знайшла відображення і в науковій, і в художній літературі. Проте у XX столітті відбулося помітне згасання цього народного жанру. Зараз не існує жодного осередку творення народної ікони, а є лише кілька майстерень з її виготовлення. Наразі іконопис перейшов у площину професійного художнього творення. Актуальною була б спроба виявити причини знівелювання української народної культури і, зокрема, народної ікони у сучасному світі новітніх технологій та у контексті глобалізації. Зрозуміло, історичні події завжди ставлять певні перепони, але важливо не забувати, що народне мистецтво споконвіку плекає і зберігає традиції, будучи виразником духовності нації.

Ідея choros як основний принцип організації сакрального простору храму на прикладі собору Софії Київської

У статті порушено проблему реконструкції принципів побудови перформативного образу храму візантійськими і давньоруськими іконографами. Зазначено, що головним принципом створення динамічного сакрального простору є принцип хорографії, суть якого у символічному відтворенні образу Небесного Єрусалиму. Визначено, що це уможливлювалося за допомогою засобів катоптрики, мозаїчних декорацій, світлових ефектів тощо.

Створення chora – сакрального простору храму-ікони

У статті аналізуються найважливіші аспекти створення образа-парадигми, інструментами для здійснення якого є сферична система перспективи, перформативність, внутрішньоприхована геометрія кола у сакральному просторі храму-ікони тощо.