Наукові статті

Ідея choros як основний принцип організації сакрального простору храму на прикладі собору Софії Київської

У статті порушено проблему реконструкції принципів побудови перформативного образу храму візантійськими і давньоруськими іконографами. Зазначено, що головним принципом створення динамічного сакрального простору є принцип хорографії, суть якого у символічному відтворенні образу Небесного Єрусалиму. Визначено, що це уможливлювалося за допомогою засобів катоптрики, мозаїчних декорацій, світлових ефектів тощо.

Створення chora – сакрального простору храму-ікони

У статті аналізуються найважливіші аспекти створення образа-парадигми, інструментами для здійснення якого є сферична система перспективи, перформативність, внутрішньоприхована геометрія кола у сакральному просторі храму-ікони тощо. Ключові слова:

Онтологічна, теофанічна та есхатологічна парадигми ікони

У статті розглядаються релігійно-богословські та філософські виміри ікони, без розуміння яких неможливо осягнути смисл ікони як невід’ємної складової духовного життя людини. Автор намагається дати відповідь на запитання: «Які саме ідеї мають бути висвітлені в іконі, що допоможуть людині піднятися на вищий щабель свідомості, піднести людську природу до гідності Божого синівства?» Для розв’язання цього питання запропоновано виокремити три основні складові релігійно-богословської та філософської герменевтики ікони, зокрема онтологічної, теофанічної та есхатологічної.

Технологічні особливості написання української народної (хатньої) ікони

У тезах досліджуються три основні групи українських народних (хатніх) ікон за технологічними особливостями, зокрема розкриваються принципи написання ікон на склі, полотні, дереві, а також особливості виготовлення підризних народних (хатніх) ікон.

Основні художні принципи монументально-синтетичного стилю школи Михайла Бойчука

У тезах досліджуються художньо-естетичні засади самобутньої школи українського монументального мистецтва під керівництвом Михайла Бойчука, висвітлюються основні мистецькі орієнтири українських художників-бойчукістів, пов`язані з вивченням та застосуванням національних образотворчих традицій, візантійських художніх принципів, фрески італійського Проторенесансу тощо.

Есхатологічна функція ікони

У статті досліджуються основні критерії есхатологічної функції ікони та визначається її значення у теофанічному житті людини. Зазначається, що, крім есхатологічної функції, ікону можна вивчати в онтологічному, літургійному та антропологічному контекстах. Розкриваються поняття «есхатологія», «здійснена есхатологія», «парусія». Відзначаються образно-символічні особливості ікони, зокрема наголошується на тому, що за допомогою сталих іконографічних канонів, певної стилізації тощо ікона виявляє есхатологічне світло святих. Окреслюються основні відмінності у художньо-образній стилістиці іконопису між Східною і Західною іконописними традиціями.

Художні та композиційні особливості хатніх ікон різних регіонів України

Українська хатня ікона – складне художнє явище, що вирізняється оригінальною образною мовою і лаконічною формою художнього вираження. Особливістю хатньої ікони є площинність форм, гіперболізація та деформація пропорцій постатей і ликів святих, експресивність образів, схематичність, асиметричність і лаконічність композиції.

Іконописні особливості хатніх ікон окремих регіонів України

Для народного іконопису характерним є поєднання церковного канону та фольклорних традицій. Народні ікони вирізняються насамперед довільним трактуванням канону. Наприклад, різні агіографічні образи і сюжети легко поєднуються в одній іконі (за принципом компіляції), святі покровителі мають етнічні риси обличчя, іконографія спрощена, підкреслюється лише основне в зображенні.

П`ять поглядів на створення мистецького образу

У статті досліджуються основні критерії створення художнього образу залежно від функцій і завдань, які перед собою ставить художник. Запропоновано по-новому подивитися на кодифікацію об’єктів мистецтва, якою послуговується мистецтвознавча наука. Розглянуто основні художньо-естетичні закономірності окремих творів мистецтва за певним способом митця трактувати реальність, серед яких: мистецтво-ритуал, реалізм, введення альтернативної реальності, відмова від будь-якої реальності та мистецтво-особиста сповідь.

Іконописні осередки та основні місця збуту хатньої ікони

Канонічна храмова ікона писалася ченцями в іконописних школах при монастирях та церквах, натомість народна, що іноді є переспівом ікони церковної, малювалася селянами, які поєднували ікономалярство із землеробством або сезонним ремеслом. Через те, що народна неканонічна ікона була заборонена церквою, осередки народного ікономалярства формувалися у прилеглих до великих міст невеличких селищах. Центри народного іконопису почали з’являтися у XVII – XVIII століттях (див. таблицю 1 та карту іконописних осередків України). Майстри відомих осередків народного іконопису, ймовірно, під впливом книжкової гравюри переосмислювали іконографічні схеми, їх образи вирізнялися оповідністю сюжетів, певною спрощеністю рисунка та композиції, лінійним трактуванням постатей тощо.

Празникові ікони домашнього іконостаса як абетка духовного вдосконалення

У статті досліджуються ікони домашнього іконостаса із зображенням основних сюжетів церковних свят у контексті їх впливу на вдосконалення душі і духовне зростання віруючої людини.

Світоглядний феномен хатньої ікони

У статті розкривається феномен хатньої ікони, який має три складові: метафізичну (трансцендентальну), художню (суб’єктивну) та фізичну (об’єктивну). Ці складові мають різноаспектний вияв. Розглянуто роль архетипних схем, характерних для світогляду українського народу, їх різноманітне втілення в іконних образах. Доведено, що хатня ікона розкриває Дух певного часопростору, характер народної свідомості і допомагає у визначенні національної ідентичності.

Вплив стилю бароко на хатню ікону України

Український народний іконопис, окрім чітко визначеної іконографічної основи, пов’язаної з національними традиціями, демонструє елементи барокової образності. Українське бароко як явище культури сформувалося в Україні наприкінці XVI століття – в архітектурі, впродовж XVII століття – у малярстві й проіснувало щонайменше до I-ої половині XIX століття. Розквіт стилю бароко співпав із періодом національно-визвольної боротьби українського народу із шляхетсько-магнатською Річчю Посполитою.

Хатня ікона у віруваннях та обрядах

У статті розглядається роль хатньої ікони у віруваннях та обрядах українців. Зокрема, автор зосереджує основну увагу на принципах сакралізації простору житла селянина, на визначенні святого місця в оселі – покуті. Досліджується, які ікони святих були найбільш шанованими і яке заступництво вони мали. Автор робить висновок, що хатня ікона є важливою складовою українських народних традицій.

Трансформація української хатньої ікони

Українська хатня ікона має довгу і яскраву художньо-естетичну традицію, яка знайшла відображення і в науковій, і в художній літературі. Проте у XX столітті відбулося помітне згасання цього народного жанру. Зараз не існує жодного осередку творення народної ікони, а є лише кілька майстерень з її виготовлення. Наразі іконопис перейшов у площину професійного художнього творення. Актуальною була б спроба виявити причини знівелювання української народної культури і, зокрема, народної ікони у сучасному світі новітніх технологій та у контексті глобалізації. Зрозуміло, історичні події завжди ставлять певні перепони, але важливо не забувати, що народне мистецтво споконвіку плекає і зберігає традиції, будучи виразником духовності нації.

Апокрифи як джерело для написання сюжетів хатньої ікони

Професійні іконописці, як правило, при написанні ікон користуються різними оригіналами, зокрема такими, як Строганівський, Большаківський, Сийський, Гур’янівський та інші, в основі яких – події Святого Письма і передання святих отців церкви. Відомо, що деякі лики пишуться за життя святого, змальовуються з пам’яті вже після смерті святого або малюються зі святих, які з’явилися іконописцю у видінні. Взірцами для іконописців слугують також Лицьові святці і візантійський підручник з іконопису «Єрмінія» Діонісія із Фурни.

Походження української хатньої ікони

Традиції народної культури формувалися з глибини віків, зазнавали найрізноманітніших впливів, але їх послідовний розвиток не припинявся. Наші пращури століттями розвивали традиції роду, передавали культурну й етнічну єдність, формуючи український етногенезис. У цій статті реціпієнт порушуватиме питання щодо генези української хатньої ікони, яка відображає християнське життя української родини.

Колірна гама хатніх ікон різних регіонів України

У статті проведено порівняльний аналіз хатніх ікон різних регіонів України в аспекті особливостей колористичного вирішення. Визначено, що колірні уподобання при створені хатніх ікон залежали від регіональних особливостей: холодні стримані кольори притаманні Подніпров’ю, Поділлю та Слобожанщині; теплі кольори, переважно відтінки червоного, характерні для Київського і Чернігівського Полісся, частково для Подніпров’я (Черкащини).

Семантика орнаментальних мотивів у декоруванні українських хатніх ікон

У статті досліджуються семантичні особливості у декоруванні хатніх ікон різних регіонів України. За семантичними особливостями хатню ікону автором умовно поділено на три групи. До першої групи належать ікони Київського і Чернігівського Полісся, Подніпров’я, Слобожанщини, написані переважно на дошках. До другої групи належать хатні ікони Поділля, написані переважно на полотні видовженого формату. Третя група хатніх ікон – ікони Західної України.