Натхнення | 3 Листопада 2018

Ті речі, що надихають

         На моєму робочому столі вже років 9-10 у рамочці під склом стоїть фото роботи студентки Ольги Бермус, яку я сфотографувала і роздрукувала відразу після чергового художнього перегляду на кафедрі. Ця робота справила на мене неймовірне враження і стала тим порогом, за яким я почала розуміти, чого прагну у творчості. Ця картина-композиція постійно відкриває мені нові змісти.

         Різні світи, різні простори, які сполучаються між собою і перетинаються за допомогою аорти і її гілок – судин, що виконують функції щодо забезпечення життєдіяльності розрізненого світу, представленого в композиції. У горішній частині композиції – Христос, із серця Якого бере початок аорта, котра, розділяючись на чотири потоки, спрямовується врізнобіч. Ймовірно її розгалуження символізують чотири райських ріки. Один її потік опирається у полотно на мольберті, на якому зображені інопланетні істоти чи тварини, друга – у дитячий майданчик із гірками і драбинами, третя – у річку блідо-фіалкового відтінку, яка розділяє різні простори, четверта ховається за обрієм. Ці локації її розгалужень можна трактувати як зони-джерела енергій для внутрішньої реалізації: намагання віднайти відповіді на онтологічні питання, дитяча безпосередність і постійне здивування, занурення у глибини підсвідомості та вихід за межі зрозумілого і буденного, пізнання себе в світі і світ в собі…

        Найдивніша річ, яка впала мені в очі, – це людина, яка має крила. Хоча хіба це крила? Може це пута? Таке враження, ніби людина намагається випростатися з-під джгутів, що обтяжують її рухи, що нібито спрямовуються вгору. І хоча вона підіймає руки, як птах – крила, проте відчутною є сила, що тягне їх донизу…

       Є ще одна постать, яка нагадує людину цивілізації майя, зображення якої розміщено у правому куті картини… Її обриси окреслено коричневим контуром, тому її перебування у цьому просторі виглядає випадковим… Її ніби навмисно вклеєно у тканину полотна, проте вона випадає із цього простору і рухається за його межі.

      Є ще декілька персонажів, що вплетені в канву судин, що сполучаються між собою, утворюючи дивний орнамент доленосних переплетінь, проте головне – це перехрестя уявних, реальних, містичних тощо просторів, що перебувають у синхронізації і проявляються одночасно у клітині буття.