КОМПОЗИЦІЙНА СТРУКТУРА ІКОНИ ЯК ФОРМОТВОРЧИЙ ПРИНЦИП ВНУТРІШНЬОГО ОБЛАШТУВАННЯ ХРАМУ (НА ПРИКЛАДІ ІКОНИ «ВСЕВИДЯЧЕ ОКО»)

У науковій праці порушено тему взаємозв’язків між іконографічно-композиційною схемою ікони (на прикладі ікони «Всевидяче Око») та сакральним простором візантійських і давньоруських храмів. Зазначено, що ікона «Всевидяче Око» є двовимірною моделлю внутрішнього конструкта храму і базується на «символічній кодифікації». Визначено, що сюжетний зміст цієї ікони суголосний іконографічним програмам декорацій храмів візантійського ареалу. Значну увагу приділено символіко-образній структурі ікони, яка має певну схожість з іконами софійної тематики, а також висунуто гіпотезу щодо її ґенези і побутування. Окреслено, що іконографічна структура ікони будується із врахуванням принципу хорографії, суть якого полягає у зображенні «танцюючого простору» візантійських і давньоруських храмів.

Основні художні методи створення просторової складової ікони

У статті порушується проблема створення іконографічної композиції з урахуванням категорій часу і простору, акцентується увага на просторовому аспекті ікони. Це питання актуальне з огляду на те, що, згідно з догматичним православним ученням, Христос і святі незримо перебувають під час таїнства Божественної Євхаристії. Отже, щоб досягти цього ефекту, іконописні образи мають «рухатися» назустріч споглядальникові, входити у його часопростір, таким чином з’єднуючись із ним.

ФУНКЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ХАТНЬОЇ ІКОНИ У СТВОРЕННІ ІКОНІЧНОГО ОБРАЗУ СЕЛЯНСЬКОГО ЖИТЛА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ (ДОСВІД ІЄРОТОПІЧНОГО МЕТОДУ ДОСЛІДЖЕННЯ)

У статті розкривається роль української домашньої (народної) ікони у створенні образності селянського житла за допомогою методології ієротопії. Метою статті є спроба реконструювати образ-парадигму сакрального простору українського сілянського житла кінця XVIII – початку XX століття.

Ідея choros як основний принцип організації сакрального простору храму на прикладі собору Софії Київської

У статті порушено проблему реконструкції принципів побудови перформативного образу храму візантійськими і давньоруськими іконографами. Зазначено, що головним принципом створення динамічного сакрального простору є принцип хорографії, суть якого у символічному відтворенні образу Небесного Єрусалима. Визначено, що це уможливлювалося за допомогою засобів катоптрики, мозаїчних декорацій, світлових ефектів тощо.

Створення chora – сакрального простору храму-ікони

У статті аналізуються найважливіші аспекти створення образа-парадигми, інструментами для здійснення якого є сферична система перспективи, перформативність, внутрішньоприхована геометрія кола у сакральному просторі храму-ікони тощо.