Натхнення | 27 Грудня 2018

Душа людини як структура Небесного Єрусалима

У духовно-містичному аспекті Богородиця символізує душу людини. Водночас богородична символіка співпадає із символікою Небесного Єрусалима, і це невипадково. Уявлення про Пречисту Діву як про «Дім Премудрості Божої», «Град обраний», «Небо одухотворене», «Небо Благодатне», тобто як про Горній світ, Єрусалим Небесний, весь час йдеться у переданні Церкви [1, с. 164]. Богородиця, як і місто, уособлює неприступну фортецю, оточену стінами. Град Небесний – Єрусалим в іконографії завжди розміщений посеред небесних сфер, саме сфера або коло в іконографічній символіці є символом Богородиці-душі. У цьому контексті абриси сфери символізують фізичне тіло людини, сама сфера – її душу, а центральна точка сфери – Дух людини.

Сфера-душа людини протягом життя під впливом гранування, подібно до гранування алмазу, набуває різноманітних форм. І в ідеалі має стати алмазоподібною, тобто мати властивості дорогоцінного каменю, серед яких: стійкість, твердість і, водночас, крихкість, прозорість та райдужність. Як писали про алмаз у давнину, він залишається неушкодженим у найсильнішому вогні, подібний до світла сонця, згуслого в землі і охолодженого часом, він грає всіма кольорами веселки, проте залишається прозорим точно крапля води… [2].

Структура алмазу, як не дивно, нагадує структуру Небесного Граду, опис якої міститься в книзі «Одкровення» Йоана Богослова. За видінням Йоана, Царство Небесне оточене стіною з дорогоцінного каменю – ясписа (деякі дослідники стверджують, що яспис з єврейської – яхалом і перекладається як «алмаз»). Структура алмазу має кубічну сигонію, що відповідає формі Небесного Граду, розташованого чо­тирикутником, і довжина його така ж, як і ширина. Дов­жина, ширина і висота його також однакові [3, Од. 21:16]. Можна припустити, що, як і алмаз, Небесний Єрусалим має форму гексаоктаедра, який виблискує 48 гранями.

Можна уявити, що всередині Небесного Граду проростатиме едемський сад, посеред якого розквітатимуть і приноситимуть плоди два Древа: Древо Боговидіння – сяюча, як алмаз Софія Премудрість Божа, і Древо Богопізнання – запалююча серця вогнезрачна Агапія [4, с. 124]. Софія і Агапія – два рухи єдиного сутнісного Недремного Ока, якими Логос виконує промисел Свій у людині. Софія спостерігає за силою щирої, неспотвореної форми і відстежує чіткість адамантових «граней» душі в заломлюванні Світла – і це шлях Боговидіння; Агапія стежить за чистотою кольору почуттів, зображує в красі засяяння Світла, і тут пролягають стежки Богопізнання. У людині світить Світильник сьомого Дня: в іконографії – Емануїл, Недремне Око. Він посилає Світло у призму душі людської, і тоді, як у Діви Марії, в душі «заграло дитя в утробі її» [3, Лк. 1:41], [4, с. 131].

Софійно-агапійними енергіями має бути просякнута і душа людини, яка в анагогії до ядра своєї душі – Духу, стає подібною до проминястого світосяйного кристалу алмазу – матричної структури Небесного Єрусалима. Отже, протягом життя на тверді власної душі ми маємо зводити Небесний Град, гранувати якій можливо через метанойю за допомогою Логосу, Софії і Агапії.

 

  1. Городова М.Н. Наука Китовраса. Парадигмы древнерусского храма / М.Н. Городова. – Москва: Вече, 2015. – 288 с.
  2. Мир бриллиантов. Сведения об алмазах и бриллиантах [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.diamanters.ru/facts.htm
  3. Одкровення (Апокаліпсис) Святого Іоана Богослова [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://hram.in.ua/biblioteka/bibliia/190-book190/2196-title2656
  4. Андреев В. Ангел Лица Божия (Теология и иконология Богоявлений). О Едином Божестве в изображении Господа Саваофа / Владислав Андреев. – Москва: Издатель И.В. Балабанов, 2011. – 256 с.: ил.